Положення в афонській ієрархії

З X століття і до сьогодні ієрархія афонських установ була ключовим елементом в організації афонської держави. Згідно з архівними свідченнями, Ватопед спочатку був останнім в ієрархії, але завдяки збільшенню його розмірів близько 1040 року, його ігумен Афанасій підписував документи Протатона одразу після Лавріта та представника Іверців. Це піднесення офіційно визнано в афонському типіконі імператора Костянтина IX Мономаха (1045), у положеннях якого визначено особливе становище ватопедського ігумена серед решти афонських ігуменів, яким він передує, за винятком ігумена Лаври. З кінця XI століття Ватопед також почне претендувати на перше місце в Лаврі, хоча зрештою повернеться на третє, після монастиря Івіра та перед Амальфійським монастирем, становище, яке він зберігатиме протягом усього XII століття. Однак у 1287 році, коли до назви монастиря було додано назву Базиліка, його настоятель додасть до свого підпису позначення монастиря як першої Лаври на Афонській Горі, що свідчить про його високе становище в афонській ієрархії, можливо, також про безліч отців, що в ній брали участь, але також про його славу на той час, навіть якщо це позначення не повторюється у візантійський період. У 1301 році Андронік II Палеолог (1282-1328) вважав Ватопед однією з перших афонських установ, тоді як у 1362 році монастир знову підніметься на друге місце, яке він утримуватиме в наступні століття, аж до сьогодні.