Він зауважив, що служіння Святого Вівтаря велике та благоговейне, тому від Священика вимагається чисте життя та розвинене духовне відчуття того, що робиться. Божественна Літургія – це не вистава, а найвище Таїнство, яке виконує Христос, а ми пропонуємо Йому свої уста та руки. Тому першою місіонерською дією Священика має бути Божественна Літургія, через яку переживається світло Христове, здобувається Божественна Любов, яка є плодом дотримання Заповідей Христових.
Старець згадав про цінність смирення в житті священика, яке приваблює Божественну Благодать, та про любов до Божественного Слова, яке сприяє близькості з Богом. Посилаючись на вислови та особливо на приклад сучасних освячених постатей Афону, таких як святі Софроній Афонський, Єфрем Катунакіот та старець Йосип Ватопедський, він говорив про важливість уваги, яку священик повинен виявляти, та болю за Бога, який повинен відрізняти його в Божественній Літургії, бо тільки тоді Благодать перебуватиме в ньому та зможе надихати людей.
Завершуючи свою промову, старець Єфрем згадав про важливість покаяння для Священика, яке має бути безперервним, бо таким чином харизма відроджується, а його душа очищується. Він залишає орбіту Землі та переходить в орбіту Бога і може виконувати всю свою священицьку працю. Безперервне покаяння приносить душі Священика мир Божий, який він передає вірним і перетворює його на людину майбутнього віку, яка відтепер живе вічністю. Далі відбувся плідний діалог та підсумок висновків митрополита Димитрія та Альміра, пана Ігнатія.