Старцю Йосипу з'являється святий Максим Сповідник і тлумачить йому складний уривок!

Одного разу, щоб заохотити нас [старця Йосипа Ватопедського] вивчати святоотцівські писання, він сказав, що користь приносить не лише їхні повчання та батьківські настанови, а й їхні посольства.

Ми повинні звертатися до них, вивчаючи їхні твори.

У своїй ісихастській хатині в Новому скиту [на Афоні], вивчаючи праці святого Симеона Нового Богослова та одночасно молячись святому, присутність святого відчувалася йому настільки сильно, що це викликало у нього сором і збентеження.

«Мені страшно», — сказав він, — «не чіпай його!»

Він старанно, систематично та глибоко вивчав Святих Отців.
Він завжди читав з оригіналу та уникав перекладів.

Твори, недоступні для багатьох, як-от твори святого Григорія Палами та святого Максима Сповідника, були не лише зрозумілими для нього, але й були його головною духовною поживою, хоча він не мав навіть найелементарнішої формальної освіти.

Він мав живе спілкування з Отцями Церкви, тексти яких вивчав.
Він розповів мені, що одного разу не зрозумів складного уривку з книги святого Максима Сповідника, і сам святий з'явився та витлумачив його йому.

Часто тітка Гарріс сама пояснювала йому певні речі чи невідомі слова, з якими він стикався під час читання.

Іншого разу, коли ми обговорювали якусь тему, він згадав мені слово — я зараз не пам'ятаю, яке саме — яке знаходиться в одному з ямбічних канонів святого Івана Дамаскина, і сказав мені, що саме в той момент Харіс дала йому своє тлумачення, яке вона також розповіла мені. Щоб підтвердити, він навіть змусив мене зазирнути до словника, який у нас був, і ми виявили, що словник дав точно таке ж тлумачення, як і старець.

З книги архімандрита Єфрема Ватопедського «Старець Йосип Ватопедський (1.7.1921-1.7.2009)», виданої Святим Великим монастирем Ватопед.