Ікона Сорока мучеників, перша половина XIX століття.

Ікона (32X22,5 см) зображує в особливо наративній манері та згідно з Синаксарієм цикл мучеництва Сорока Мучеників. У центрі багатогранної композиції мученики з'являються в малоазійському озері Севастія, засуджені за свою віру в Христа провести цілу ніч у його крижаних водах. На передньому плані зображено мученика, який трохи охолонув і намагався увійти в теплу купальню, ворота якої охороняв повністю озброєний воїн. На задньому плані та в низькому горбистому ландшафті зображено місто Севастія, поруч з річкою, що впадає в озеро. Праворуч троє воїнів добиють сокирами мучеників, які були ще живими. Вгорі мати несе на плечах свого померлого сина Мелітона, а карета везе померлих на кремацію на багатті праворуч від композиції. У верхній частині сцени зображено діадеми, якими Христос, що з'являється на парапеті серед туманностей, увінчає Сорока Мучеників, винагороджуючи їх за віру в нього. Сцена датується першою половиною XIX століття. З точки зору іконографії, а головним чином передачі пейзажу та архітектурної глибини, на неї явно вплинули переносні ікони та міднолиті гравюри попереднього століття, які були носіями впливу західного мистецтва на живопис православного Сходу.