Румунський архів
10.05.2011
Тісні зв'язки монастиря Ватопед з князівствами Молдавія та Валахія, а також безліч часток і маєтків, які він набув у них – починаючи з XVII століття – призвели до накопичення великого обсягу відповідних архівних матеріалів. Румунський архів Ватопеда є найбільшим у своєму роді на Афоні та складається з 12 650 документів (деякі з яких багато оздоблені), карт, архівних кодексів та реєстрів. Цей матеріал датується XV–XIX століттями, переважно румунською мовою, але також включає 874 грецьких документи, 464 російських, 285 слов'янських та невелику кількість турецьких, вірменських, сербських тощо. Найдавніший документ датується 1428 роком і був виданий правителем Молдавії Олександром Добрим. За змістом він містить переважно документи, що стосуються фінансових справ монастиря та його часток у двох князівствах; посвяти нерухомості, договори, розписки, листування опікунів Ватопеда, плани маєтків, милостиню тощо.
Видавці документів — переважно румуни та греки, які обіймають різні церковні та світські посади. Серед церковних фігурують патріархи Константинопольський (наприклад, Гавриїл IV у XVIII столітті) та Єрусалимський (наприклад, Хрисанф Нотарас близько 1731 року), митрополити Молдавії та Валахії, настоятелі монастирів, які духовно приєдналися до Ватопеда (наприклад, Гавриїл з монастиря Ракітоаса у 1745 році), та видатні ватопедські брати, особливо розпорядники майна монастиря в Румунії (наприклад, архімандрит Діонісій Ватопедський та Григорій Іринеопольський).
Серед видавців світських документів найважливішими є правителі Молдавії та Валахії (румуни та фанаріоти), які були благодійниками монастиря. Особливо виділяються Стефан Великий, який у 1495-6 роках збудував арсану монастиря Ватопед, Василій та Стефаніца Лупу, які у 1642 та 1660 роках освятили відповідно монастир Святого Димитрія в Галаці та монастир Голія в Яссах, а також Михайло Стурза (1834-1849). Серед фанаріотів є представники родин Гіка, Маврокордату, Мурузі, Іпсіланті тощо, які підтримували монастир різними способами. Нарешті, значна частина матеріалів архіву походить від різних політичних служб Дунайських князівств, від місцевих правителів, грецьких та румунських родин, селян, священиків тощо.
